top of page

Зцілення травми за допомогою практики розвитку усвідомленості



Кожна людина, яка практикує медитації розвитку усвідомленості досить інтенсивно, в якийсь момент наштовхується на тіньову частину своєї психіки. Наприклад, починає усвідомлювати деструктивні емоційні та поведінкові стереотипи, які руйнівно впливають на відносини з людьми. Або отримує доступ до травматичного досвіду, який був ретельно витіснений у глибини підсвідомості.

Це відбувається природним чином, оскільки практикуючи майндулнес, ми проливаємо світло усвідомлення на різні сфери нашого розуму, які до цього довгі роки могли перебувати в тіні автоматичного реагування і стандартних способів поведінки та мислення.


Якщо ми подивимося на травму в розрізі нашої психіки, то виявимо, що різні її аспекти присутні в різних психічних сферах. Наприклад, якщо в дитинстві людина зазнала домашнього насильства, то в результаті хронічна травма в дорослому житті може проявлятися у вигляді головного болю або нудоти в соматичній сфері. На рівні емоцій у людини можуть виникати тривога або страх щоразу, коли на когнітивному рівні з'являються думки, пов'язані з конфліктами на роботі або в сім'ї. При цьому на рівні поведінки для неї буде характерна апатія і замкнутість, а в мотиваційній сфері проявлятиметься прагнення всіляко уникати будь-яких конфліктів і, як наслідок, людина не буде здатна відстоювати себе.



Практикуючи усвідомленість, ми досліджуємо ці сфери своєю увагою, в якісь моменти стикаючись з тими чи іншими проявами травми. Глибоко витіснені переживання з новою силою можуть спливти на поверхню, що за певних умов може призводити до посилення проблеми. Про це докладно у своїх працях пишуть такі автори як Віллоубі Б Бріттон, Девід Треліван та інші.


Для того, щоб визначити загальні принципи того, як у рамках підходу майндфулнес взаємодіяти з таким явищем як травма, можна звернути увагу на історичні передумови майндфулнес, на деякі аспекти методу, а також на контекст, у якому він з'явився й продовжує розвиватися.


Важливі аспекти методу майнфулнес у контексті роботи з травмою


Травма виникає внаслідок впливу на людину такого рівня стресу, який вона не в змозі витримати, користуючись наявними на той момент копінг-стратегіями. У разі гострої травми це зазвичай переживання одноразових подій, таких як стихійне лихо, смерть близької людини, напад тварини або ДТП. У разі хронічної травми, вплив травматичного стресу може бути протягом тривалого часу внаслідок війни, домашнього насильства, булінгу, фізичної або сексуальної експлуатації. У всіх цих випадках стресовий досвід запам'ятовується в тілі та психіці людини і може зберігатися в підсвідомості у вигляді сильних пригнічених переживань протягом тривалого часу.

Приклад, який наводить Тара Брах зі своєї практики з ветераном з Іраку, добре це демонструє. Практикуючи майндфулнесс, він тільки через 6 місяців зміг поступово переносити увагу на відчуття в тілі, оскільки страждав від сильних панічних атак. Фактично, глибокий контакт його уваги з тілом давав йому доступ до травмуючих подій, які він пережив у минулому. Однак поступово, він зміг розвинути в собі толерантність до цих подій. Схожий приклад наводить Джек Корнфілд у своїй книзі "Мудре серце". Він описує жінку, яка приїхала до нього на ретрит, щоб вилікувати свою травму. Колись вона пережила викрадення та зґвалтування. Такий болісний досвід на початку ретриту не дозволяв їй утримувати увагу на диханні та в тілі. Ба більше, вона навіть не могла виконувати медитацію сидячи, бо нерухомість такого роду медитації нагадувала їй досвід викрадення. З цієї причини вона почала з медитації в ходьбі. Після кількох тижнів практики в рамках ретриту, у неї з'явилася можливість виконувати практики сканування тіла, усвідомленості до тіла і дихання. Щоб отримати відповідь на запитання, як цим і багатьом іншим людям вдалося знайти такий ступінь толерантності до травматичних переживань, а деяким навіть зцілити травму, важливо вказати на деякі важливі аспекти того, як працюють практики усвідомленості. Для допомоги в інтеграції травматичного досвіду, яка може відбуватися як у рамках психотерапевтичних сесій, так і в результаті застосування практики усвідомленості, важливо створити максимально сприятливі умови. Ці умови можна розділити на внутрішні та зовнішні. До зовнішніх, наприклад, можна віднести: підтримку і розуміння з боку близьких людей, здорове ком'юніті, правильно організована фасилітація в групах, наявність конкретних компетенцій викладача чи психотерапевта, адекватна організація процесу навчання або психотерапії, тощо.

До внутрішніх умов можна віднести насамперед внутрішню готовність клієнта до роботи з травмою, яка включає в себе: 1- здатність клієнта розпізнати і визнати проблему; 2- достатній ступінь толерантності до травматичного досвіду і як наслідок здатність приймати цей досвід під час терапевтичних сесій або під час медитації; 3- здатність клієнта проявити співчуття, доброту і турботу по відношенню до себе і конкретно до травми, що є важливим аспектом мотивації клієнта при роботі з травмою; 4- розпізнавши проблему, розвинувши в собі достатній ступінь толерантності та сформувавши правильне ставлення до проблеми, потім потрібно навчитися проживати травматичні переживання. У разі правильного проживання травматичного досвіду ступінь його інтенсивності поступово знижується і врешті-решт настає зцілення.

Практика майндфулнес особливо потужна у формуванні внутрішніх умов, що досягається за допомогою умілого використання "стратегій майндфулнес" і практикою з 4 кроків RAIN. RAIN фактично включає в себе формування кожної з внутрішніх умов у вигляді окремого аспекту цієї практики.


Більш детальний опис можливостей майндфулнес під час роботи з травмою


Користуючись концепцією терапії прийняття і відповідальності, можна умовно позначити дві функції нашої психіки: Я-як-контекст і Я-як-контент.

Можна сказати, що наш внутрішній світ наповнений різними об'єктами: емоціями, переживаннями, мріями, думками, переконаннями, поглядами тощо. Ми постійно ототожнюємо себе з ними. Уявімо, що в якийсь момент проявляється та чи інша емоція, наприклад гнів. Коли ми ототожнюємо себе з нею, ми можемо голосно говорити, чинити тиск на інших, хлопати дверима, казати те, що не варто було б. Коли ми ототожнюємо себе з чимось у внутрішньому світі, активною є функція Я-як-контент, звідси й назва, бо ми ототожнюємо себе з контентом усередині себе.



Однак у той самий момент, коли ми розпізнаємо що зараз переживаємо і що зараз відбувається, вмикається інша функція: Я-як-контекст. Відкривається ширша перспектива і ми робимо серйозний крок до того, щоб сприйняти емоцію або переконання не як об'єктивну реальність, а просто як певний об'єкт усередині себе. Ми починаємо відокремлювати об'єкт від фону. Фоном при цьому є наш внутрішній простір, усередині якого ця емоція або переконання проявляється.

Я-як-контекст - це частина, що усвідомлює. Саме вона дає змогу вчасно себе зупинити й не наробити дурниць, коли виникають складні емоції, або тривалий час утримувати увагу на певній справі, не відволікаючись на сторонні думки, соцмережі та інші відволікаючі стимули. У практиках усвідомленості ця психічна функція посідає центральне місце. Кожна техніка так чи інакше спрямована не її розвиток.



Саме активація цієї функції в момент, коли ми розпізнаємо і визнаємо наявність травми - є 1-ю внутрішньою умовою для її інтеграції. Щоб тренувати толерантність до травматичних переживань, яка згодом дає змогу приймати стресовий досвід, що з нею пов'язаний (2-га внутрішня умова), потрібно поступово зміцнювати рівновагу. Тобто здатність не реагувати на неприємний досвід сильним опором, а на приємний - сильною прив'язаністю. Якість рівноваги є частиною навички усвідомленості, і для її тренування ми можемо використовувати більшість технік майндфулнесс і "стратегій майндфулнесс". Рівновага і прийняття, своєю чергою, є важливими передумовами формування співчуття, доброти і турботи щодо себе і проблеми (3-тя внутрішня умова). Це досягається за допомогою таких технік як "співчуття щодо себе", "любляча доброта щодо себе" тощо. Слід також зазначити, що для тренування всіх цих навичок не обов'язково і часто навіть небажано брати в роботу травму. Це можна робити, працюючи з іншими проблемними аспектами нашого стану, таким як: складні емоції та переживання, фізичний біль, нав'язливі думки та інше. Таким чином ми починаємо з простих проблем і поступово здобуваємо здатність розв'язувати складніші. Працюючи з різного роду проблемними аспектами своєї психіки, ви поступово здобуваєте необхідний досвід і знання, які необхідні для дослідження такої комплексної проблеми, як травма (4-та внутрішня умова).


Потім, якщо у вас виконані всі попередні умови, ви можете приступати до глибшого дослідження та інтеграції травми у форматі психотерапії або під керівництвом досвідченого викладача майндфулнес, який має достатню кваліфікацію для такої роботи.


Підбиваючи певний підсумок, можна сказати, що такі якості, як: співчуття, доброта і турбота щодо себе, а також усвідомленість, що містить рівновагу за визначенням, - є важливими умовами зцілення травми. При цьому "стратегії майндфулнес" допомагають розвивати ці якості вміло, в адекватному темпі, спираючись на особливості кожної окремо взятої людини.


Деякі історичні передумови


Джек Корнфілд, який є доктором психології, психотерапевтом, а також одним із засновників і найвпливовіших у світі викладачів практик усвідомленості, каже: "У буддійській традиції, з якої походить майндфулнес, немає такого терміна як травма. Там це називається стражданням або дукха. Мій учитель Аджан Ча приймав і вітав людей з усіма формами страждання, які вони приносили, і говорив, що всі форми страждання піддаються лікам дхарми". Техніки майндфулнес формувалися в контексті буддійської традиції, яка існує вже понад 2,5 тис. років. До недавнього часу вони були невід'ємною частиною цієї традиції. Одним з основних завдань, які ставить перед собой буддизм - звільнення від страждань, а досягається це за допомогою тренування розуму. При цьому поняття "розум" у буддизмі майже еквівалентне тому, що називається "психікою" в сучасній науці. Звідси можна зробити цікавий висновок, що протягом 2,5 тис. років психіка була одним з основних об'єктів дослідження в буддизмі. І принаймні легковажно було б вважати, що за весь цей час не сформувалася досить струнка система роботи з різними гранями того, що називається стражданням. Але тоді виникає питання: чому ж на практиці техніки майндфулнес не завжди виявляються настільки ефективними при роботі з травмою? Спробуймо відповісти на це запитання з огляду саме на історичні передумови майндфулнес.

Перше, на що звертаєш увагу, це на той факт, що багато західних викладачів вирішили, що можна використовувати самі техніки під конкретні задачі, відкинувши важливі частини контексту, в якому ці техніки з'явилися, без втрати їхньої ефективності. Друге, це те, що багато викладачів не досягли належного рівня компетентності в розумінні самого буддизму, перед тим як почали адаптувати буддійську практику для світського контексту. Наприклад, щоб називати себе буддійським вченим у санскритській традиції буддизму, потрібно отримати титул Геше "Лхарампа". Його можна умовно порівнювати з "доктором філософії" в західній науці. Для отримання такого титулу людині необхідно навчатися в буддійському монастирі до 25 років. Серед людей, які заснували майндфулнес, не було жодного буддійського вченого, що неминуче призвело до деяких викривлень і неправильного розуміння контексту традиції, що, як наслідок, вплинуло на процес адаптації конкретних технік.

Розуміючи це, ми можемо звертатися до буддизму, як першоджерела, і знаходити в ньому певні підказки та конкретні інструменти, які могли б нам допомогти у взаємодії з травмою.


Наприклад, у контексті традиції велике значення має спільнота або сангха. У ній люди об'єднані спільними цілями та поглядами. Практикуючи в такій спільноті, у разі виникнення проблем, ви завжди можете отримати підтримку від інших її учасників, поділитися досвідом, перейняти досвід інших. На сьогоднішній день у всіх основних підходах майндфулнес приділяють велику увагу формуванню підтримуючих спільнот і здорових відносинах всередині них. Що на практиці надає істотну допомогу людині, яка зіткнулася з труднощами.


Так само в традиції при виникненні труднощів учень завжди може звернутися до свого вчителя. Вчителем своєю чергою є людина, яка сама значною мірою досягла успіху у розв'язанні такого роду проблем. Тому вона може дати слушні настанови, розповісти про якісь технічні нюанси і вказати на помилки, яких припускається студент. Це дає нам підказку, що для компетентного викладача майндфулнес важливо мати свій власний успішний досвід роботи зі своїми травмами і складними емоційними станами. У цьому разі він може розуміти проблему студента і давати адекватні рекомендації з приводу подальших дій.



Вплив контексту, в якому виник і продовжує формуватися підхід майндфулнес на роботу з травмою


Техніки майндфулнес сформувалися в контексті буддійської психології, яка сама по собі є цілісною і самодостатньою наукою. У ній є своє унікальне уявлення про будову психіки людини, класифікація психічних розладів та ефективні методи роботи з цими розладами. Крім того, буддійська психологія є частиною буддійської культури, яка також має певні наукові та філософські погляди на світоустрій загалом. Майндфулнес як підхід - це своєрідна адаптація західними вченими деяких аспектів буддійської психології для використання в контексті західної культури, в якої також є своя власна система знань про психіку і проблеми, з нею пов'язані. Травму в ній розглядають як психологічну проблему, яку слід обов'язково розв'язувати під керівництвом компетентного фахівця: психолога або психотерапевта у форматі "лікар-пацієнт" або "психотерапевт - клієнт". Однак буддійська психологія відкрила для західної культури абсолютно новий формат, у якому людина працює з травмою більш автономно за допомогою самостійних медитативних сесій або інтерактивних медитацій, під керівництвом компетентного викладача.

У більшості випадків, викладачі майндфулнес, коли бачать у клієнта симптоми травми, вони рекомендують клієнту звернутися до психотерапевта. Однак у найпрогресивніших підходах майндфулнес (наприклад у Каліфорнійській школі https://www.uamindfulness.com/post/californian-mindfulness-approach) для роботи з травмою, окрім формату "психотерапевт-клієнт", розглядається також формат медитації.


Таким чином, за підтримки компетентного викладача майндфулнес, за наявності здорової підтримуючої спільноти та дотримання інших зовнішніх умов, ви можете впоратися зі своєю травмою у форматі медитації, поступово вибудовуючи внутрішні умови.



Comments


bottom of page